У цій статті розглядаються основні тенденції в розвитку глобальної санкційної політики та їхній вплив на міжнародний бізнес у 2025 році.

1. Продовження актуальних санкційних пріоритетів

Незважаючи на можливі зміни в адміністрації США, санкції проти Росії, ймовірно, збережуться. Основна увага буде зосереджена на скороченні доходів Росії, зменшенні залежності від її ресурсів та протидії ухиленню від санкцій. Це може означати введення нових заходів контролю за торгівлею з країнами, що є посередниками, і ще жорсткіші обмеження на критичні російські експортні товари, такі як енергоресурси та метали.

Санкції також спрямовуватимуться на посилення економічного тиску на Росію з метою скорочення фінансових потоків, які підтримують військові дії. Одночасно можливе розширення підтримки держав, що забезпечують дотримання санкційного режиму. Це створює складний ландшафт для компаній, що працюють у сферах торгівлі та інвестицій, особливо коли йдеться про оцінку ризиків контрагентів у країнах, дотичних до Росії.

2. Посилення заходів з виконання санкцій

Посилення контролю за дотриманням санкційних режимів стане загальносвітовою тенденцією у 2025 році. Уряди США, ЄС та Великобританії планують активніше застосовувати штрафні санкції, використовуючи нові юридичні механізми, що спрощують процес розслідування та притягнення до відповідальності. Це може включати посилення перевірок компаній, які працюють у сферах із високим ризиком порушень, таких як фінансові послуги або технології.

Крім того, значна увага приділятиметься співпраці між різними юрисдикціями, що дозволить ефективніше виявляти та переслідувати порушників. Завдяки міжнародній координації планується забезпечити більш чіткий і злагоджений підхід до виконання санкцій. Це означає, що компаніям слід очікувати частіших перевірок та вимог про розкриття інформації, навіть якщо вони працюють в одному регіоні, але мають глобальні операції.

3. Комплексний підхід до Китаю

Відносини США та Китаю продовжують ускладнюватися, що змушує уряд США застосовувати санкції в поєднанні з експортним контролем та тарифами. Можливий перегляд співпраці у стратегічних галузях, таких як напівпровідники, телекомунікації та критичні матеріали. Такі обмеження можуть мати значний вплив на глобальні ланцюги постачання та технологічні компанії, які залежать від китайського ринку.

Важливим фактором буде ступінь координації дій між США та їхніми союзниками. Наприклад, ЄС і Велика Британія можуть ухвалювати більш помірковані санкції або намагатися балансувати між геополітичними викликами та економічними інтересами. Цей розрив у підходах може ускладнити міжнародний бізнес, змушуючи компанії адаптувати свої стратегії в залежності від того, у якій юрисдикції вони працюють.

4. Розширення санкційних програм

Санкції, пов’язані з Близьким Сходом, зокрема Іраном, можуть стати більш жорсткими, якщо переговори щодо ядерної угоди не дадуть позитивних результатів. Очікується, що ці санкції охоплять ширший спектр галузей, включаючи енергетику, фінансові послуги та логістику. Також зростає ймовірність запровадження нових санкцій у відповідь на порушення прав людини та випадки корупції у різних регіонах.

Особливу увагу можуть приділити кіберзагрозам та технологічним компаніям, які підтримують уряди, що порушують міжнародне право. Це створює додаткові ризики для бізнесу, що працює на ринках, які вважаються нестабільними або пов’язаними з порушеннями прав людини. Від компаній вимагатиметься ще більша прозорість і співпраця з регуляторами для зменшення ризиків санкцій.

5. Розширення екстериторіальних санкцій

США, Велика Британія та ЄС можуть застосовувати санкції до суб’єктів, які діють за межами їхньої юрисдикції, але прямо або опосередковано впливають на їхні інтереси. Це означає, що компанії, навіть якщо вони не мають безпосередньої діяльності в цих країнах, можуть зіткнутися з правовими наслідками за порушення санкційних режимів. Наприклад, фінансові установи, що працюють з високоризиковими клієнтами, повинні бути обережнішими.

Такий підхід покликаний збільшити глобальний вплив санкцій і змусити компанії дотримуватися стандартів навіть поза межами регульованих юрисдикцій. Проте це може викликати невдоволення серед бізнесу та урядів країн, які не є союзниками Заходу, оскільки вони можуть вважати це втручанням у внутрішні справи. Тому важливо, щоб міжнародні компанії адаптували свої політики відповідно до нових реалій.

6. Проблеми комплаєнсу

Складніші санкції та експортний контроль збільшують навантаження на компанії у сфері комплаєнсу. Від підприємств вимагається активніше оцінювати ризики, впроваджувати автоматизовані системи перевірки контрагентів та розробляти плани дій на випадок порушень. У цьому контексті зростає попит на спеціалістів у галузі санкційного комплаєнсу та юридичні послуги.

Крім того, регулятори все частіше сприймають бізнес як першу лінію оборони проти порушень санкцій. Це означає, що компанії можуть бути відповідальні за належне виконання вимог і навіть підлягати перевіркам на відповідність. Зважаючи на це, необхідно вдосконалювати навчання працівників та підвищувати обізнаність щодо ризиків, пов’язаних із санкціями.

7. Санкції як частина національної безпекової стратегії

Санкції залишатимуться важливим інструментом у стратегічних національних ініціативах, спрямованих на забезпечення безпеки. Однак вони будуть доповнюватися іншими заходами, такими як експортний контроль та перевірки іноземних інвестицій. У цьому контексті також будуть прийматися нові регулювання для забезпечення прозорості та захисту критичної інфраструктури від зовнішніх загроз.

Країни, на які спрямовані санкції, ймовірно, розроблятимуть контрзаходи для мінімізації їхнього впливу. Це може включати розширення зв’язків з країнами, що не підтримують західні санкції, або пошук нових шляхів для обхідних схем. Таким чином, глобальний бізнес має готуватися до більш складного санкційного середовища, де загрози національній безпеці та економічна стабільність стають ключовими факторами.